Професору Глухенькому Борису Тихоновичу – 90 років

Глухенький Борис Тихонович народився 13 серпня 1925 року в м. Ростові на Дону. Його батько Глухенький Тихон Титович працював на той час асистентом кафедри дерматовенерології медичного факультету Донського університету (м.Ростов на Дону). Завідувачем цієї кафедри був славетний дерматовенеролог професор Нікольський Петро Васильович, учень засновника української (київської) наукової дерматовенерологічної школи професора Стуковенкова М.І.

У 1927 році сім’я Глухеньких переїздить на проживання у м. Мінеральні Води у зв’язку з призначенням Глухенького Тихона Титовича завідувачем новоствореного шкірно-венерологічного диспансеру Північно-Кавказької залізничної дороги. У м. Мінеральні Води Глухенький Борис Тихонович закінчив чотири класи середньої школи.

У 1937 році сім’я Глухеньких знову переїздить до Ростова на Дону у зв’язку з призначенням Глухенького Тихона Титовича на посаду наукового співробітника Ростовського на Дону науково-дослідного шкірно-венерологічного інституту. У Ростові на Дону Борис Тихонович Глухенький закінчив (на відмінно) вісім класів навчання у середній школі.

22 червня 1941 року розпочалася Велика Вітчизняна війна . Глухенький Тихон Титович був мобілізований на військову службу і направлений в м. Севастополь лікарем полку берегової охорони, а дружина і діти були евакуйовані у м. Орджонікідзе. У м. Орджонікідзе Глухенький Б.Т. розпочав навчання у дев’ятому класі середньої школи. У жовтня 1941 року усіх учнів школи чоловічої статі, втому числі Глухенького Б.Т., відправили на оборонні роботи (копати протитанкові рови, будувати дзоти) під м. Моздок. Після розгрому німецько-фашистських військ під Москвою зимою 1941 року всі учні школи повернули до навчання у м. Орджонікідзе, де Глухенький Б.Т. закінчив (на відмінно) дев’ятий клас. У серпні 1942 року сім’я Глухеньких переїздить до м. Єревана у зв’язку з евакуацією Орджонікідзівського медичного інституту до м. Єреван. У м. Єреван Глухенький Б.Т. здав (екстерном) всі екзамени (на відмінно) за десятий клас та у грудні 1942 року отримав атестат ( з відзнакою) про закінчення середньої школи. У 1943 році Глухенький Б.Т. поступив на перший курс медичного факультету Орджонікідзівського медичного інституту, який на той час перебував в евакуації в м.Єреван. Після реевакуації медичного інституту у липні 1943 року до м. Орджонікідзе Глухенький Б.Т. продовжував навчання і закінчив другий курс. У липні 1944 року студент Глухенький Б.Т. був мобілізований і протягом двох місяців був бійцем винищувального батальону, який вів боротьбу з німецькими диверсантами та їх посібниками у горах Кавказу.

У грудні 1944 року Глухенький Б.Т. був переведений на третій курс навчання до Львівського медичного інституту у зв’язку з переїздом сім’ї до м. Львова згідно з новим місцем роботи батька (Глухенького Т.Т.). За відмінне навчання Глухенький Б.Т  отримував Сталінську стипендію У 1947 році Глухенький Б.Т. закінчив (з відзнакою ) Львівський медичний інститут та був направлений на роботу лікарем-ординатором шкірного відділення клінічної лікарні Львівського медичного інституту на посаду вченого секретаря. У 1952 році брав участь у довготривалій експедиції з виявлення сифілісу в районах Івано-Франківської області. Працював головним лікарем районного шкірно-венерологічного диспансеру м. Львова. У 1953 році був обраний за конкурсом на посаду молодшого наукового співробітника Львівського науково-дослідного шкірно-венерологічного інституту. Брав участь  в експедиції з активного виявлення сифілісу серед населення Закарпатської області.

У 1955 році Глухенький Б.Т. успішно захистив кандидатську дисертацію на тему:» Роль білкових функціональних проб печінки при лікуванні хворих на сифіліс новарсенолом і препаратами вісмута».

В зв’язку з розформуванням у 1955 році Львівського науково-дослідного шкірно-венерологічного інституту Глухенький Б.Т. був переведений на посаду асистента кафедри дерматовенерології Київського медичного інституту. На той час завідувачем цієї кафедри був професор Кузнець М.М., а після його смерті у 1959 році кафедру очолював (до 1960 року) блискучий лікар-діагност, доцент Богданович С.М. З 1961 року завідувачем кафедри дерматовенерології Київського медичного інституту за конкурсом було обрано професора Потоцького І.І., учня професора Картамишева А.І.

У 1961 році Глухенький Б.Т. був запрошений і переведений на посаду доцента кафедри дерматовенерології Київського інституту удосконалення лікарів Завідувачем цієї кафедри було на той час професор К.О. Калантаєвська. У 1974 році Б.Т.Глухенький успішно захистив докторську дисертацію на тему:»Матеріали до патогенезу екземи (клініко-експериментальні дослідження)»

З 1976 року по 1993 рік Б.Т.Глухенький був завідувачем кафедри дерматовенерології Київського інституту удосконалення лікарів. Він є автором та співавтором понад 200 наукових і науково-методичних публікацій, втому числі ряду Патентів на винаходи та монографій, зокрема «Гнойничковые болезни кожи» (1983р.), «Иммунозависимые дерматозы» (1990 р.).  Під його науковим керівництвом було підготовлено 17 кандидатів і докторів медичних наук, серед яких С.О.Грандо, який на теперішній час працює у США професором-дерматовенерологом. Ученицею професора Б.Т.Глухенького є також професор О.В.Богомолець , яка на теперішній час є головою комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я.

В період з 1964 р. по 1994 р. професор Глухенький Б.Т. був головним позаштатним спеціалістом МОЗ України за спеціальністю «дерматовенерологія». Перебуваючи на цій посаді він брав активну участь в засіданнях Колегії МОЗ та методичних нарадах з розгляду організаційних і фахових питань дерматовенерологічної служби. Протягом багатьох років був організатором з’їздів і конференцій дерматовенерологів України та співорганізатором з’їздів і пленумів дерматовенерологів СРСР. Брав участь в роботі міжнародних конгресів дерматовенерологів. З 1970 року до розпаду СРСР у 1992 році Б.Т.Глухенький був членом експертної комісії ВАК України.

Протягом багатьох років професор Б.Т.Глухенький був головою Українського республіканського товариства лікарів дерматовенерологів. У 2001 р. його було обрано віце-президентом Української асоціації лікарів дерматовенерологів і косметологів, головою Київського міського осередку Асоціації, а у 2010 році –Почесним президентом цього Всеукраїнського фахового об’єднання.

З 1994 року по 2013 рік Б.Т.Глухенький працював професором-консультантом (за трудовою угодою) у Київському міському шкірно-венерологічному диспансері (вул. Саксаганського,72), а з 2014 року по теперішній час працює професором-консультантом у шкірно-венерологічному відділенні Олександрівської клінічної лікарні м. Києва. Він щедро ділиться своїм великим професійним досвідом з молодими колегами-дерматовенерологами.

Б.Т.Глухенький нагороджений державними відзнаками «Відмінник охорони здоров’я СРСР», Почесним  грамотами МОЗ України, а також почесною відзнакою Української асоціації лікарів-дерматовенерологів і косметологів «Честь і пошана від Української дерматовенерології».

Своїми вчителями на професійній дерматовенерологічній ниві професор Глухенький Б.Т. вважає свого батька, професора Тихона Титовича Глухенького, а також професора Михайла Мифодійовича Кузнеця, доцента Сергія Миколайовича Богдановича та професора Стефанію Яблонську (Польща).

Крім високого професіоналізму професору Борису Тихоновичу Глухенькому притаманні такі характерологічні риси як принциповість, мудрість, оптимізм, доброта, комунікабельність, а також турботливість, терпимість і повага до колег і пацієнтів. Він також є взірцем для колег в аспекті дотримання морально-етичних норм.

Всі ці професійні та високоморальні якості здобули Б.Т.  Глухенькому заслужену шану і глибоку повагу багаточисельних колег, учнів, пацієнтів. Бажаємо ювіляру міцного здоров’я, оптимізму, наснаги і бадьорості духу ще на багато років .

 Президія Української асоціації лікарів-дерматовенерологів і косметологів.

Члени Київського міського осередку УАЛДВК.

 Редколегія журналу «Український журнал дерматології, венерології, косметології».