ПОТОЦЬКИЙ Іван Іванович (1898 – 1978)
Голова Українського наукового товариства дерматовенерологів (1959 – 1965), доктор медичних наук, професор
Вступив на агрономічний факультет Саратовського університету, проте швидко перейшов на медичний факультет. Під час Громадянської війни в Росії у 1919 році був мобілізований в Червону армію в якості медбрата, після чого у 1920 році продовжив навчання в університеті.
Після закінчення університету у 1924–1925 роках працював сільським лікарем у Саратовській області, лікарем дерматологом окружної лікарні. В 1925–1927 роках працював за фахом в тюремній лікарні в Саратовській області. У 1927–1928 роках був головним лікарем залізничного венерологічного диспансера Ташкентської залізниці, а з 1928 до 1938 року працював головним лікарем вендиспансеру Ташкентського залізничного вузла. З листопада 1938 до до вересня 1939 року очолював вендиспансер Каракалпакської АРСР і був асистентом дерматовенерологічної клініки Ташкентського медичного інституту.
1935 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Боротьба з венеричними хворобами на транспорті». А в 1938 році йому було присвоєно вчене звання приват-доцента. Далі його було відряджено до Ленінграда для виконання докторської дисертації в лабораторії фізіолога Леона Абгаровича Орбелі. Протягом двох років вчений проводив експериментальні дослідження на собаках і за матеріалами власних досліджень захистив докторську дисертацію на тему «Роль нервової системи при запальних захворюваннях шкіри» і видав її у вигляді монографії. Докторську дисертацію захистив в червні 1939 року в Київському медичному інституті. Цього ж року наказом Міністерства охорони здоров’я СРСР його було призначено завідувачем кафедри шкірних та венеричних хвороб Хабаровського медичного інституту.
В період Німецько-радянської війни 1941-1945 рр. читав лекції, консультував і лікував хворих і поранених бійців у шпиталях Хабаровська і Комсомольська-на-Амурі. Улітку 1945 року переїхав до міста Краснодара на посаду завідувача кафедри шкірних та венеричних хвороб Кубанського медичного інституту. У 1958 році став завідувачем кафедри дерматовенерології Київського інституту удосконалення лікарів, з 1960 року — завідувач кафедри шкірних та венеричних хвороб Київського медичного інституту.
Серед понад 330 наукових робіт (у тому числі 10 монографій та підручників), присвячених етіології та патогенезу уражень шкіри при захворюваннях кровотворних органів, псоріазі, червоному вовчаку, екземі, – “Каприлат аммония – новый метод лечения кандидоза кожи”(1963), “Заболевания кожи при лейкозах”(1978), “Кожные и венерические болезни: Учебник”(1978), “Нейродермит”(1986, у співавторстві). Восени 1961 р. І.І.Потоцький виступив з доповіддю на міжнародному симпозіумі ВООЗ з питань боротьби з венеричними хворобами. В 1962 р. вчений розробив спосіб лікування псоріазу з використанням гіпереритемних доз ультрафіолетових променів. Під його керівництвом виконано 6 докторських та 42 кандидатські дисертації. І.І.Потоцький вивчав лімфогрануломатоз шкіри, грибовидний мікоз та ретикульоз шкіри, питання курортотерапії різних дерматозів, приділяв увагу розробці питання патогенезу, клініки, профілактики та лікування професійних дерматозів, а також організації діагностики і профілактики сифілісу. Близько десяти робіт вченого торкаються казуїстики в дерматології, зокрема синдромів Сенір-Ашера, Бехчета та інших. У співавторстві зі співробітниками Київського університету (професор М.Н.Ротмістров та ін.) ним були отримані нові лікарські препарати (ДИХАСК, каприлат амонію, каприлат натрію, дибромсаліциланілід), що виявилися ефективними при лікуванні кандидозу та епідермофітії. В багатьох роботах І.І.Потоцького послідовно відстоював концепцію нервізму. Особливо повно це направлення його роботи відбилося у монографії “Роль нервной системы при воспалительных процессах кожи”.