Нобелівська асамблея в Каролінському Інституті вирішила присудити Нобелівську премію з фізіології та медицини 2020 року Харві Дж. Альтеру, Майклу Хоутону та Чарльзу М. Райсу «за відкриття вірусу гепатиту С».

Цьогорічна Нобелівська премія присуджується трьом вченим, які зробили вирішальний внесок у боротьбу з гепатитом, що передається через кров, головною глобальною проблемою здоров’я, що спричиняє цироз та рак печінки у людей у всьому світі.

Харві Дж. Альтер, Майкл Хоутон і Чарльз М. Райс зробили основні відкриття, які призвели до ідентифікації нового вірусу – вірусу гепатиту С. До їхньої роботи важливим етапом стало виявлення вірусів гепатиту А і В, але більшість випадків гепатиту, що передаються через кров, залишались незрозумілими. Відкриття вірусу гепатиту С виявило причину решти випадків хронічного гепатиту та дозволило розробити відповідні дослідження крові та нові ліки, які врятували мільйони життів.

ЩОДО ЗВІТНО-ВИБОРЧОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ УАЛДВК

Лист головам осередків

Шановні колеги, дорогі співвітчизники!

Щиро вітаємо вас з Днем Незалежності України!

      Україна вражає своєю силою та незламністю духу. Довгою і непростою дорогою ішли покоління наших предків до найголовнішої дати у своїй історії – проголошення Незалежності рідної держави. Ми пишаємося своєю Україною та будемо виборювати наше світле та мирне майбутнє.
Тож у цей урочистий день від усього серця зичимо вам міцного здоров’я, натхнення, чудового настрою та справдження найкращих мрій!

З повагою
Президія УАЛДВК

ПАМ’ЯТІ ПРОФЕСОРА ВОЛОДИМИРА ГРИГОРОВИЧА КОЛЯДЕНКАП’ятого липня 2020 року виповнюється 85 років від дня народження співзасновника і першого Президента УАЛДВК Володимира Григоровича Коляден­ка (1935 – 2013) — доктора медичних наук, професора, заві­дувача кафедри дерматології та венерології Націо­нального медичного університету імені О.О. Бо­­гомольця (1974—2009), члена-корес­пон­дента Академії педагогічних наук України, академіка  Академії вищої школи України, заслуженого працівника вищої школи України.

Володимир Григорович Коляденко народився у 1935 році в селі Таганчі Канівського району Черкаської області. Його батька Григорія Они­симовича у 1938 році було репресовано. Після закінчення семирічної школи у 1950—1954 роках В.Г. Коляденко навчався в Київсько­му медичному училищі № 1. Працював лаборантом кафедри психіатрії Київського ме­­дичного інституту. У 1955—1957 роках проходив строкову військову службу в лавах Радянської Армії. 1957—1963 роки — студент лікувального факультету Київ­сь­кого медичного інституту. Під час навчання в інституті активно працював у наукових студентських гуртках на кафедрах мікробіології та дерматовенерології, брав активну участь у громадському житті. Про­тягом трьох років обирався секретарем комсомольської організації закладу. Входив до складу районного комітету комсомолу та пленуму Київ­ського об­­ласного і міського комітетів комсомолу. За творче поєднання відмінного навчання, роботи в наукових студентських гуртках з великою гро­мадсько-політич­ною роботою після закінчення інституту був занесений до Золотої книги пошани Київського медичного інституту. 1963—1966 роки — аспірант ка­­федри шкірних та венерич­них хвороб Київсько­го медичного інституту.

Започатковані під час навчання і роботи в студентському науковому гуртку дослідження лягли в основу кандидатської дисертації «До питання про етнологію і патогенез хронічної кропив’янки», яку В.Г. Коляденко успішно за­­хистив у 1966 році.

У 1973 році В.Г. Коляденко під керівництвом професора І.І. Потоцького захистив дисертацію «Вивчення патогенезу алергійних сверблячих дерматозів за даними деяких окиснювально-відновних процесів у шкірі» на здобуття вченого ступеня доктора медичних наук. За час роботи в Київському медичному інституті (Націо­наль­ний медичний університет імені О.О. Бо­­го­мольця) у 1984—2009 роках завідував кафед­рою дерматології та венерології, у 2009—2013 роках працював професором кафедри. З 1973 до 1977 року В.Г. Коляденко одночасно з роботою на кафедрі очолював деканат з навчання іноземних студентів, а з 1977 до 2009 року одночасно із завідуванням кафедрою виконував обов’язки проректора Національного медичного університету імені О.О. Богомольця з наукової роботи.

Після здобуття Україною незалежності протягом двох десятиріч професор В.Г. Коляденко очолював спеціалізовану вчену раду із захисту кандидатських та докторських дисертацій за спеціальністю «Шкірні та венеричні хвороби».

Професор В.Г. Коляденко був одним із фундаторів Української асоціації лікарів-дермато­венерологів і косметологів (УАЛДВК), яка започаткувала інтегральні процеси у вітчизняній дерматовенерології. Асоціація ставить за мету сприяння професійній діяльності лікарів, роз­вит­ку фундаментальної і прикладної науки в царині дерматовенерології і косметології, захисту професійної діяльності членів асоціації. З часу заснування УАЛДВК до 2010 року В.Г. Ко­­ляден­ко був її президентом.

У 2001 році було започатковано видання нового фахового журналу асоціації «Українсь­кий журнал дерматології, ве­­нерології, косметології», головним редактором якого професор В.Г. Коляденко лишався до ос­­танніх днів життя. Головним напрямом наукових досліджень вченого було вивчення патогенезу, розроблення методів діагностики та лікування хронічних дерматозів, урогенітальних інфекцій, мікозів та багатьох інших захворювань, дослідження протипухлинної функції шкіри.

В.Г. Коляденко став автором понад 500 нау­кових праць, серед яких 28 монографій, підручників та навчальних посібників, а також 82 винаходи, з яких 5 запатентовано у Великій Брита­­нії, Франції, Японії та інших країнах.

Професор В.Г. Коляденко створив наукову школу лікарів-дерматовенерологів. Вчений підготував понад 40 кандидатів і докторів медичних наук. За заслуги в науковій, педагогічній та лікарській діяльності був нагороджений орденами Дружби народів (1980), «За заслуги» III сту­пеня, медалями, нагрудними значками Міні­стерства вищої, середньої і спеціальної освіти СРСР за успіхи в роботі та Міністерства охорони здоров’я України «Відмінник охорони здо­ров’я», Почесними грамотами Вер­ховної Ради України (1992, 2007).

На жаль, Володимира Григоровича вже немає з нами. Світла пам’ять про В.Г.Коляденка — науковця, педагога, лікаря-дерматовенеролога, громадського діяча, патріота України — назавжди залишиться в серцях його учнів, колег та всіх, хто його знав.

Президія УАЛДВК

Шановні колеги!

       Сердечно вітаємо Вас з нашим професійним святом – Днем медичного працівника! 

      Від щирого серця зичимо Вам успіхів у нашій благородній справі!
Ми спільно з Вами, з усією фаховою спільнотою щоденно і наполегливо працюємо над тим, щоб кожен з Вас мав можливість реалізувати свій фаховий і творчий потенціал, отримувати належну винагороду за свою роботу.
      Нехай у Вашому житті зустрічаються тільки добро, радість, віра та любов, а постійними супутниками у житті будуть щастя і людська повага на довгі роки! 

     Міцного здоров’я Вам, наснаги і натхнення!

     З повагою та вдячністю за Вашу натхненну працю

     Президія УАЛДВК

КОРОНАВІРУСНА ХВОРОБА COVID-19: ЧИ МОЖЛИВИЙ СТАТЕВИЙ ШЛЯХ ПЕРЕДАЧІ?

У грудні 2019 року у Вухані, Китай стався спалах пневмонії, пов’язаної з коронавірусною хворобою 2019 (COVID-19), і швидко поширився у інші частини Китаю та за його межі, набувши характеру пандемії. Підтверджено, що COVID-19 має властивість передаватися від людини до людини, головним чином, за допомогою повітряно-крапельного механізму передачі вірусу через аерозольні, переважно великодисперсні, виділення з дихальних шляхів. Інші механізми передачі потребують додаткової перевірки. Коронавірус, що спричиняє COVID-19 (SARS-CoV-2), виявлено у зразках калу, шлунково-кишкового тракту, слини та сечі.
Природно, що при вивченні збудника нової хвороби виникає і питання щодо можливості контактного механізму передачі, у тому числі статевим шляхом. Щодо цього є дві протилежні точки зору, підкріплені дослідженнями. Наводимо їх результати.

Перше дослідження китайських авторів (Li D, Jin M, Bao P, Zhao W, Zhang S. Clinical Characteristics and Results of Semen Tests Among Men With Coronavirus Disease 2019. JAMA Netw Open. 2020;3(5):e208292. doi:10.1001/jamanetworkopen.2020.8292) проведене 26.01.2020-16.02.2020 у лікарні Shangqiu Municipal Hospital, визначеною відповідальною за лікування COVID-19 в окрузі Шанцю провінції Хенань, Китай. Досліджували чоловіків, у яких був підтверджений цей діагноз. Із 38 учасників дослідження, які надали зразок сперми, 23 учасники (60,5%) досягли клінічного одужання, а 15 учасників (39,5%) перебували в гострій стадії інфекції. Результати тестування сперми виявили, що у 6 пацієнтів (15,8%) результати щодо SARS-CoV-2 були позитивні, у тому числі у 4 з 15 пацієнтів (26,7%), які перебували в гострій стадії інфекції, та 2 з 23 пацієнтів (8,7%), які були у стадії реконвалесценції.

Друге дослідження (Pan F, Xiao X, Guo J, Song Y, Li H, Patel DP, Spivak AM, Alukal J,P, Zhang X, Xiong C, Li PS, Hotaling JM, No evidence of SARS-CoV-2 in semen of males recovering from COVID-19, Fertility and Sterility (2020), doi: https://doi.org/10.1016/j.fertnstert.2020.04.024) проведене лікарями Китаю та США на клінічних даних з Вуханю, Китай 26.01.2020-02.03.2020. Було залучено 34 чоловіків на стадії реконвалесценції. Автори не виявили SARS-CoV-2 у спермі цих чоловіків, які одужували після COVID19, приблизно через місяць після початкового підтвердження COVID-19. Водночас, автори визнають, що не можуть остаточно виключають наявність SARS-CoV-2 у спермі під час гострої інфекції з вираженими симптомами COVID-19.  Це дослідження не повністю виключає можливість передачі коронавірусу статевим шляхом. Розмір вибірки занадто малий, щоб зробити певні висновки, і в дослідження не було включено пацієнтів із важкими формами захворювання. «Можливо, у людини, яка переносить важку форму хвороби COVID-19, може бути підвищене вірусне навантаження, що може призвести до більшої ймовірності інфікування сперми. Ми просто не маємо відповіді на це зараз “, – повідомив згодом один із авторів дослідження  J.M. Hotaling. Дослідники також вивчали експресію двох ключових генів, ангіотензинперетворюючого ферменту 2 (ACE2) та трансмембранної серинної протеази 2 (TMPRSS2). Ці гени діють як рецептори вірусу, дозволяючи йому інфікувати та розмножуватися всередині клітин. Важливо, щоб обидва рецептори були присутніми в клітині, щоб коронавірус заразив її. У тканинах яєчок пацієнтів-учасників дослідження гени, що кодують ці два білки, були виявлені лише у чотирьох із 6500 клітин, що дає надію на малу ймовірність інфекційного процесу в тканинах яєчок.

Підсумовуючи обговорення обох досліджень, зазначимо: якщо можна буде довести у подальшому, що SARS-CoV-2 може передаватися статевим шляхом, переривання цього шляху може бути важливою частиною профілактики інфекції. Утримання або використання презервативів може розглядатися як профілактичний засіб для таких пацієнтів. Крім того, варто відзначити, що існує потреба в дослідженнях, що контролюють розвиток плода. Уникнення контакту зі слиною та кров’ю пацієнта може виявитися недостатньо, оскільки виживання SARS-CoV-2 у спермі пацієнта, що одужує, може підтримувати ймовірність зараження інших. Потрібні також подальші дослідження, аби зрозуміти довгостроковий вплив SARS-CoV-2 на репродуктивну функцію чоловіків, у тому числі фертильність і ендокринну функцію  яєчок.

Короленко В.В.

БРИФІНГ МОЗ УКРАЇНИ ЩОДО ДРУГОГО ЕТАПУ МЕДИЧНОЇ РЕФОРМИ

Як повідомив на брифінгу глава МОЗ, медреформа у її нинішньому вигляді означає звільнення близько 50 тисяч медпрацівників та закриття 332 лікарень.