В країні, після ліквідації місцевої малярії у1960 році, мають місце завізні випадки цього захворювання. За період 2011-2013 років мали місце 220 випадків завізної малярії, з них серед громадян України – 70,9%, іноземців – 29,1%. Триденна малярія (P.vivax) за цей період становила 14,5 % від усіх випадків, тропічна (P.falciparum) – 65,9 %, овале-малярія (P.ovale) – 5 %, чотириденна (P.malariae) – 1,4 %, малярія, спричинена декількома видами збудників – 11 %, встановлена за клінічними показниками – 2,7 %.
В останні роки, при зменшенні кількості завізних випадків у 2,3 рази, число mixt-малярії збільшилось на 13,1 %, рецидивів – у 1,9 рази, летальних випадків від тропічної малярії – у 3,8 рази. Цьому сприяли поява та збільшення випадків малярії стійкої до лікарських засобів, розширення міжнародних зв’язків України з іншими країнами, здійснення миротворчих місій, відпочинок громадян України в ендемічних з малярії регіонах, порушення правил проведення хіміопрофілактики та інших профілактичних заходів особами, які від’їжджали в тропічні країни та повертались в Україну.
Дірофіляріоз – єдиний трансмісивний гельмінтоз, що реєструється в країні і має тенденцію до зростання. З 1997 року захворюваність дирофіляріозом населення країни зросла у 63,6 рази. Дирофіляріоз реєструється в усіх регіонах країни. За 2011-2013 роки всього в Україні мав місце – 741 випадок цієї хвороби. Захворюваність серед людей корелюється з епізоотією серед собак та наявністю переносників збудника, які мають епідемічне значення.
Актуальним для країни в останні роки є вісцеральний лейшманіоз, 2 місцевих випадки якого були летальними.
Сучасна фауна переносників збудників лейшманіозів в країні представлена 6 видами москітів, які реєструються в АР Крим, м. Севастополі та Одеській області.
Актуальність проблеми лейшманіозів в країні підтверджується ще й реєстрацією завізних випадків шкірного лейшманіозу з багатьох ендемічних країн світу та недостатнім забезпеченням країни протипаразитарними препаратами для лікування трансмісивних паразитозів.
Кліщовий вірусний енцефаліт (КВЕ) в країні залишається актуальним, передусім в Криму та на Волині.
За період з 1955 року в країні мали місце 596 випадків КВЕ, в т.ч. 12,5 % – завізного та 87,5 % місцевого характеру. Найбільша кількість хворих була в АР Крим – 50,7 % та Волинській області 37,5 %.
За інформацією ДУ «Львівський НДІ епідеміології та гігієни МОЗ України» було зареєстровано 327 випадків ензоотичних з КВЕ у 145 адміністративних районах країни, практично в усіх областях, крім Луганської, містах Києві та Севастополі.
За останні 3 роки мало місце 16 випадків КВЕ спорадичного характеру, в т.ч. 5 – в АР Крим, 9 – у Волинській області та по 1 завізному випадку у Харківській області та м. Севастополі.
Захворюваність на іксодовий кліщовий бореліоз, абохворобу Лайма,має тенденцію до зростання. В 2011 мало місце 1597 випадків, показник 3,49 на 100 тис. населення, у 2013 – 1927 випадків, показник – 4,24.
Показники захворюваності в окремих адміністративних територіях мали значні коливання. У 2013 році найбільш високі показники мали місце в Донецькій – 6,88, Київській – 7,24, Черкаській – 10,76 областях та м. Києві – 15,54.
Однією з причин зростання кількості захворювань на цю хворобу є наявність ензоотичних територій, як у сільській місцевості, так і у містах – усього 3042 території в 484 районах 27 адміністративних регіонів.
За останні 3 роки в країні мало місце 13 випадків туляремії у 2 областях – Сумська – 10 випадків, Київська – 3 випадки, в т.ч. за 2013 рік – 2 випадки в Київській області.
Джерелами та резервуарами збудника туляремії в країні залишаються мишовидні гризуни та зайці. Ензоотичні з туляремії території визначено в АР Крим, 24 областях (218 адміністративних районах). У природних осередках туляремії мешкає близько 1,6 млн. осіб, які мають ризик зараження цією інфекцією.
Щорічно реєструються спорадичні випадки захворювання людей на гарячку Західного Нілу (ГЗН). У 2011 році мало місце 11 випадків, у т.ч. у Донецькій області – 3, Запорізькій – 5, Миколаївській – 1, у 2012 році – 31 випадок, у т.ч. у Донецькій області – 6, Полтавській – 15, Запорізькій 10, у 2013 році – 4 випадки, в т.ч. в Полтавській області – 3, Житомирській – 1 випадок. Усі зазначені випадки було підтверджено вірусологічними лабораторіями обласних лабораторних центрів Держасанепідслужби України.
У країні визначено ензоотичні території з Ку-гарячки – в АР Крим, 18 областях та м. Севастополі – 257 ензоотичних територій у 135 районах; з гарячки Західного Нілу у 18 регіонах, 47 районах, 63 населених пунктах; з марсельської гарячки – у 5 південних регіонах (переважно АР Крим та м. Севастополь).
За 2011-2013 роки було зареєстровано 20 випадків захворювання людей на Ку-гарячку у 2-х областях – Одеській – 16, Донецькій – 4 випадки, та 66 випадків захворювань намарсельську гарячку (переважно в АР Крим та м. Севастополі, у т.ч. 19 випадків у 2013 році. Поширенню захворювань на марсельську гарячку серед людей сприяє інфікованість собачих кліщів Rh. sanguineus та інших, які паразитують на собаках, переважно безпритульних.
Специфічна профілактика вказаних трансмісивних інфекцій у сучасних умовах застосовується лише при кліщовому вірусному енцефаліті, туляремії та Ку-гарячці. Профілактика інших є неспецифічною, оскільки вакцини відсутні, розробляються або недостатньо ефективні.
Основними завданнями неспецифічної профілактики є захист людей від укусів (присмоктування) кровосисних комах та членистоногих. Це можливо шляхом зменшення кількості переносників збудників хвороб в природних вогнищах інфекцій, знищенням диких тварин, що є природнім резервуаром інфекції (гризунів) та використанням індивідуальних засобів захисту людей від укусів кровососних комах та кліщів шляхом використання репелентів і дотримання правил поведінки за містом, в лісових масивах.
За інформацією Державної санепідслужби України
МЕЛАНОМА НА ПІЗНІХ СТАДІЯХ ЗУСТРІЧАЄТЬСЯ СТАТИСТИЧНО ЧАСТІШЕ У САМОТНІХ ЧОЛОВІКІВ
